Сучасні діти… Яким є їхній портрет? Загалом – це жителі планети XXI сторіччя, їм жити у глобалізованому світі, вони народилися в інформаційну епоху, вони з майбутнього, це покоління Z. Вони нічого не будуть робити за-для годиться, вони завжди питають «навіщо».

Для того, щоб навчатися, їм не досить установки «так треба», їх потрібно вмотивовувати, їм має це бути цікаво і зрозуміло, як це можна застосувати у житті. Їхнє життя швидке, насичене. Вони мислять конкретними образами. Їм необхідно вміти працювати в команді, мислити критично. Їхня реальність потребує таких життєвих компетентностей як мобільність, полікультурність, вмотивованість, комунікативність, високий не лише академічний, але й соціальний і емоційний інтелекти.

Мовленнєва компетентність формується через практичне застосування учнями знань, умінь і навичок для розв’язання певних задач у змодельованих комунікативних ситуаціях близької дітям молодшого шкільного віку тематики.

Підвищенню ефективності навчального процесу на засадах компетентнісного підходу сприяють:

• практична спрямованість навчальної діяльності;
• зміна підходу вчителя до підготовки і проведення уроку;
• розширення діапазону організаційних форм, методів навчання, способів навчальної взаємодії, що мають на меті практичну спрямованість навчання;
• навчальні проекти, колективні творчі справи;
• активізація всіх каналів сприйняття інформації і кінестетичного зокрема: інтерактивні методи навчання, навчання в русі;
• парна і командна робота, робота в малих групах;
• тісний зв'язок урочної і позаурочної частин.

Важливою складовою розвиненої мовленнєвої компетентності є креативність дитини, саме тому жоден наш урок не проходить без олівців, ножиць, клею або танців, пісень, інсценування тощо.

Вчитель іноземної мови формує мовленнєву компетентність через розвиток чотирьох видів мовленнєвої діяльності: читання, письмо, слухання і говоріння. Однак навчитися спілкуватися іноземною мовою можна лише безпосередньо спілкуючись нею.

Комунікативний метод дає ефект сформованої іншомовної мовленнєвої компетентності: мова розглядається як засіб спілкування, тому і вивчається лише шляхом безпосереднього спілкування. Засвоєння лексичних і граматичних структур відбувається побіжно, мінімум зосереджуючись на теорії будови цих структур. Найбільше уваги за цим методом приділяється говорінню і аудіюванню, відтак основна частина уроку присвячена спілкуванню. Викладач, хоч і україномовний, якнайменше говорить рідною мовою і якомога більше англійською. Тобто основною метою цієї методики є: занурити учня в англомовне середовище, навчити спілкуватися англійською мовою.

Мова вивчається через особисту участь кожного, здебільшого у діалогових, парних формах роботи. Відтак вивчення мови не є статичним, а є динамічним, діяльнісним, інтерактивним. Для цього вчитель моделює комунікативні ситуації з теми, що вивчається, мотивуючи дітей до живого спілкування ігровими засобами. Дітям комфортно ще й тому, що цей метод передбачає мінімум дистанції між вчителем і учнями, форма навчання є неформальною.

Хороший урок англійською має бути мультисенсорним і кінестетичним. Навчаючи дітей до 10 років особливо важливо використовувати всі канали сприйняття: візуальний, аудіальний, кінестетичний – бачу, чую, рухаюсь і, звичайно, говорю!

Візуально-аудіальний підхід (listen, look, say) + кінестетично-сенсорний підхід (move, touch, show) – ось формула сучасного уроку з іноземної мови.

Для того, щоб іншомовний матеріал закріпився в довготривалій пам’яті дитини, а також для того, щоб він виступав не лише як традиційні знання і навички, а став життєвою компетентністю – в мозку дитини мають виникнути нові нейронні зв’язки. Цього можна досягнути, якщо вчити іноземну мову, так би мовити, всім тілом, а також узгоджувати роботу обох півкуль мозку.

Прикладом є сучасний підхід до навчання читанню, що є комбінацією двох методів: метод фоніксів (ліва півкуля мозку відповідає за звуки, мовлення) і метод читання цілими словами (права півкуля мозку відповідає за картинки, фотографічну пам’ять).

Ключовою умовою ефективності уроку іноземної мови є максимальне або повне ведення уроку мовою, що вивчається.

Ключовою умовою ефективності уроку іноземної мови є іншомовне середовище, що передбачає максимальне або повне ведення уроку іноземною мовою.

Створення мовного середовища основна умова ефективного вивчення іноземної мови, адже передбачає повне включення в роботу учнів, їхнє постійне зосередження. Увага зберігається шляхом використання здебільшого ігрових форм роботи, максимальна візуалізація мовленнєвого матеріалу, комбінування вербальних і невербальних засобів: яскравий дидактичний матеріал, емоційно забарвленні пояснення вчителя, активна жестикуляція тощо.

Діти сприймають навчання як гру, орієнтуються в розумінні вчителя на загальний контекст. Рідна мова використовується на уроках виключно у складних навчальних ситуаціях, для перекладу абстрактної лексики, нової граматичної теми.

Навчання читанню не є окремим етапом у вивченні англійської мови, а лише засобом для оволодіння говорінням.

Ми комбінуємо метод фоніксів (простіше кажучи - звуки) і метод читання цілих слів (спираючись на фотографічну пам’ять). До речі, для скептиків, що переживають «Як можна не починати з алфавіту?» - рідну мову ми також вчимо не через букви, а лише через звуки!

Всі ми знаємо, що в англійській мові букви вимовляються і читаються в словах інакше, ніж називаються в алфавіті. Тому дітям, що починають навчатися читати, важливо, як це звучить, а не яку має назву. Беручи до уваги, що оновлена програма передбачає спочатку усний курс, ми освоюємо спочатку фонікси в поєднанні з картинками, жестами і рухами, потім вивчені фонікси поєднуємо в елементарні слова. Поруч із цим освоюється низка лексичних структур з особистісної сфери спілкування, візуально запам’ятовують як вони виглядають на письмі.

В ході усного курсу діти також засвоюються велику кількість слів за флеш картками, вчаться розпізнавати їхнє написання. Отже, слова і фрази засвоюються спочатку в усному мовленні, а вже потім ми їх читаємо – ВІД КОМУНІКАЦІЇ ДО ЧИТАННЯ.

Пасивність знань іноземної мови у багатьох із нас здебільшого спричинена методом викладання її, коли участь учня була саме пасивне сприйняття. І навпаки: активна позиція учня під час вивчення іноземної призводить до формування в нього активного мовленнєвого багажу.

Відтак зменшення ролі вчителя на уроці, фронтальних видів роботи і збільшення форм роботи, розрахованих на максимальну участь кожного, пар, малих груп тощо. Виключно вчитель говорить (пояснює тему наприклад) 5% часу уроку, ще 10% діти говорять разом з учителем, рухаючись і граючи, (освоєння поданого матеріалу), а потім 85% відпрацьовують слова і структури в парній роботі або малими групами (один або декілька учнів часто виступають в ролі ведучого).

Важливо зазначити, що на кожному уроці мають місце 1-3 рази (залежить від віку і типу уроку) веселі танці, пісеньки у супроводі відеоматеріалу на інтерактивній дошці, рухливі ігри на килимку тощо.